Вже понад рік я блукаю вулицями Галле-Нойштадта — не як випадковий перехожий, а як дослідник, що шукає забуті історії за синіми адресними табличками.
Моя робота розпочалася з проєкту «StraßenQR», який на перший погляд здається суто технічним: створюються QR-коди та розміщуються на ліхтарях, аби познайомити перехожих із життєписами тих видатних особистостей, на честь яких названо вулиці.
Проте ці блукання швидко перетворилися з простого завдання документування на зіткнення з «мовчанням пам’яті» — та її помітними білими плямами.
Поки я програмував цифрові коди, імена переді мною складали список, схожий на закритий «чоловічий клуб». Ретельний підрахунок виявив цифру, яка не потребує додаткових тлумачень.
69 вулиць мають чоловічі імена —
натомість є лише одна-єдина вулиця, названа на честь жінки: вулиця Лізи Майтнер (Lise-Meitner-Straße). Одна жінка на цілий район міста — наче вона була єдиною, кого запросили на це свято пам’яті.
За дивовижною іронією виявляється також, що в районі є 18 вулиць із назвами рослин і сім — із назвами порід коней. Ще 18 вулиць названо на честь водойм — передусім річок.
Рослини, коні та водойми виявилися значно присутнішими в міській пам’яті, ніж жінки, які суттєво вплинули на історію, науку та суспільство.
Продуманий лад — і помітна прогалина
Утім, такий розподіл виник не випадково. До возз’єднання Німеччини в Галле-Нойштадті — за небагатьма винятками — взагалі не було назв вулиць. Орієнтувалися переважно за номерами житлових комплексів та блоків. Лише після об’єднання багато вулиць отримали свої сучасні назви.
Якщо вибір назв був свідомим, то кого в межах цих тем визнали гідним пам’яті — а кого ні?
При цьому найменування відповідало чіткій концепції: для окремих житлових комплексів розробляли тематичні напрями. Так мікрорайони отримали назви рослин, порід коней, річок, композиторів, митців та науковців. Назви мали надати кварталам індивідуального характеру й водночас полегшити орієнтування.
Але саме ця продумана система не зменшує показовості цифр, а породжує наступне запитання: якщо вибір назв був свідомим, то кого в межах цих тем визнали гідним пам’яті — а кого ні?
Серед митців, композиторів і науковців, чиї імена нині нанесені на вуличні покажчики, фігурують майже виключно чоловіки. Це необов’язково наслідок свідомого рішення проти жінок. Це скоріше вказує на тогочасні уявлення про те, чиї досягнення самі собою вважалися безумовно вартими увічнення.
До того ж не треба шукати далеко, щоб знайти жінок, які безпосередньо долучилися до створення Галле-Нойштадта. Одна з них — Хельга Ґертнер. Молодою інженеркою підземного будівництва наприкінці травня 1964 року вона прийшла до новоствореного бюро головного архітектора Ріхарда Пауліка і працювала там до початку 1968 року. Разом з архітекторами, інженерами, геодезистами, креслярками та іншими працівниками вона брала участь у тому проєктуванні, з якого й народилося нове місто.
Сьогодні Хельга Ґертнер сама згадує про цей період, зберігаючи частинку міської історії, яка практично невидима на табличках з назвами вулиць. І, певно, її історія не поодинока. Були й інші жінки, які як інженерки, архітекторки, робітниці чи представниці інших професій розбудовували Галле-Нойштадт та творили його щоденне життя.
Можливо, деякі імена, що заслуговують на місце в публічному просторі в майбутньому, розташовані ближче, ніж здається: у біографіях саме тих жінок, які будували Галле-Нойштадт і формували його обличчя.
QR-код: вікно в білі плями
Завдяки нашому проєкту «StraßenQR» я зрозумів, що технології здатні не лише документувати, а й виявляти відсутнє. Назви вулиць — це більше, ніж звичайні орієнтири: вони формують візуальний наратив, який передає перехожим, зокрема дітям, кого вважають гідним пам’яті, а кого ні.
Кожен QR-код, який ми розміщуємо сьогодні на ліхтарі, веде до окремої долі. Проте реальність свідчить: історії жінок на цих знаках досі майже не знаходять голосу.
Йдеться не про стирання наявних назв, а про розширення пам’яті — аби вона правдивіше відображала різноманіття суспільства й задавала справедливіші мірила щодо того, чиї імена увічнюються в міському просторі.
На шляху до більш збалансованої культури пам’яті
Сучасні міста мають реальний шанс виправити цей символічний дисбаланс — не через забуття, а через доповнення.
Так, вулиця Лізи Майтнер могла б перетворитися з тихої географічної назви на живий простір пам’яті — наприклад, завдяки щорічному заходу, присвяченому внеску жінок у науку, культуру та історію міста. У його межах можна було б розповідати й про тих жінок, які долучилися до заснування та розвитку Галле-Нойштадта.
Такий крок не лише порушив би мовчанку сухої статистики. Він допоміг би вивести з небуття відсутні оповіді та перетворити QR-коди зі звичайних вікон у минуле на інструмент побудови зваженішої колективної пам’яті.
StraßenQR є підпроєктом ініціативи «Unser HaNeu» в межах програми Smart City міста Галле (Заале). QR-коди в публічному просторі відкривають цифровий доступ до історій за назвами вулиць Галле-Нойштадта, пов’язуючи історію міста з місцями нашого сьогодення.